ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 20 квітня 2011 р. № 462
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
початкової загальної освіти
Загальні положення
Цей
Державний стандарт початкової загальної освіти (далі — Державний стандарт),
розроблений відповідно до мети початкової школи з урахуванням пізнавальних
можливостей і потреб учнів початкових класів, визначає зміст початкової
загальної освіти, який ґрунтується на загальнолюдських цінностях та принципах
науковості, полікультурності, світського характеру освіти, системності,
інтегративності, єдності навчання і виховання на засадах гуманізму, демократії,
громадянської свідомості, взаємоповаги між націями і народами в інтересах
людини, родини, суспільства, держави.
Державний
стандарт ґрунтується на засадах особистісно зорієнтованого і компетентнісного
підходів, що зумовлює чітке визначення результативної складової засвоєння
змісту початкової загальної освіти.
У цьому
Державному стандарті терміни вживаються у такому значенні:
1)
громадянська компетентність — здатність людини активно, відповідально та
ефективно реалізовувати права та обов’язки з метою розвитку демократичного
суспільства;
2)
ключова компетентність — спеціально структурований комплекс якостей
особистості, що дає можливість ефективно брати участь у різних життєвих сферах
діяльності і належить до загальногалузевого змісту освітніх стандартів;
3)
ключова компетенція — об’єктивна категорія, що фіксує суспільно визначений
комплекс певного рівня знань, умінь, навичок, ставлень, які можна застосувати в
широкій сфері діяльності людини (вміння вчитися, загальнокультурна,
громадянська, здоров’язбережувальна, соціальна компетентність та компетентність
з питань інформаційно-комунікаційних технологій);
4)
компетентнісний підхід — спрямованість навчально-виховного процесу на
досягнення результатів, якими є такі ієрархічно-підпорядковані компетентності
учнів, як ключова, загальнопредметна і предметна;
5)
компетентність — набута у процесі навчання інтегрована здатність особистості,
яка складається із знань, досвіду, цінностей і ставлення, що можуть цілісно
реалізовуватися на практиці;
6)
компетенція — суспільно визнаний рівень знань, умінь, навичок, ставлень у
певній сфері діяльності людини;
7)
комунікативна компетентність — здатність особистості застосувати у конкретному
спілкуванні знання мови, способи взаємодії з навколишніми і віддаленими людьми
та подіями, навички роботи у групі, володіння різними соціальними ролями;
8)
міжпредметна компетентність — здатність учня застосувати щодо міжпредметного
кола проблем знання, уміння, навички, способи діяльності та ставлення, які
належать до певного кола навчальних предметів і предметних галузей;
9) міжпредметні естетичні компетентності — здатність орієнтуватися
в різних сферах життєдіяльності, що формується під час опанування різних видів
мистецтва. Предметними мистецькими компетентностями, у тому числі музичними,
образотворчими, хореографічними, театральними, екранними, є здатність до
пізнавальної і практичної діяльності у певному виді мистецтва;
10)
предметна компетентність — освоєний учнями у процесі навчання досвід
специфічної для певного предмета діяльності, пов’язаної з набуттям нового
знання, його перетворенням і застосуванням;
11)
предметна компетенція — сукупність знань, умінь та характерних рис у межах
конкретного предмета, що дає можливість учневі самостійно виконувати певні дії
для розв’язання навчальної проблеми (задачі, ситуації). Учень має уявлення,
знає, розуміє, застосовує, виявляє ставлення, оцінює;
12)
предметна математична компетентність — особистісне утворення, що характеризує
здатність учня (учениці) створювати математичні моделі процесів навколишнього
світу, застосовувати досвід математичної діяльності під час розв’язування
навчально-пізнавальних і практично зорієнтованих задач;
13)
предметна природознавча компетентність — особистісне утворення, що характеризує
здатність учня розв’язувати доступні соціально і особистісно значущі практичні
та пізнавальні проблемні задачі, пов’язані з реальними об’єктами природи у
сфері відносин “людина — природа”;
14)
соціальна компетентність — здатність особистості продуктивно співпрацювати з
різними партнерами у групі та команді, виконувати різні ролі та функції у
колективі.
Державний
стандарт складається з:
Базового
навчального плану початкової загальної освіти згідно з додатком 1 (далі —
Базовий навчальний план);
загальної
характеристики інваріантної та варіативної складових змісту початкової
загальної освіти;
державних
вимог до рівня загальноосвітньої підготовки учнів згідно з додатком 2.
У
результативній складовій кожної освітньої галузі Державного стандарту визначено
державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів початкової школи,
які відповідають змісту і структурі предметних компетентностей.
Протягом
навчання у початковій школі учні повинні оволодіти ключовими компетентностями,
які передбачають їх особистісно-соціальний та інтелектуальний розвиток,
формуються на міжпредметній основі та є інтегрованим результатом предметних і
міжпредметних компетенцій.
На основі
цього Державного стандарту Міністерство освіти і науки, молоді та спорту
розробляє навчальні програми, відповідно до яких здійснюється підготовка
варіативних програм і підручників.
Базовий навчальний план
Базовий
навчальний план визначає зміст і структуру початкової загальної освіти за
допомогою інваріантної і варіативної складових, якими встановлюється погодинне
співвідношення між освітніми галузями, гранично допустиме тижневе навантаження
учнів та загальнотижнева кількість годин.
Інваріантна
складова змісту початкової загальної
освіти формується на державному рівні і є обов’язковою для всіх
загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від їх підпорядкування та форми
власності. Інваріантна складова змісту початкової загальної освіти визначається
за допомогою таких освітніх галузей, як “Мови і літератури”, “Математика”,
“Природознавство”, “Суспільствознавство”, “Здоров’я і фізична культура”,
“Технології” та “Мистецтво”. Виключення з інваріантної складової будь-якої з
освітніх галузей порушує цілісність загальноосвітньої підготовки на рівні
початкової освіти і наступність основної школи.
В
інваріантній складовій Базового навчального плану визначено мінімально
необхідну кількість навчальних годин на вивчення кожної освітньої галузі.
Варіативна
складова Базового навчального плану визначається загальноосвітнім навчальним
закладом з урахуванням особливостей регіону, навчальних закладів,
індивідуальних освітніх запитів учнів та (або) побажань батьків, або осіб, які
їх замінюють. У початкових класах варіативна складова включає години, які
виділяються на вивчення навчальних предметів освітніх галузей, курсів за
вибором, проведення індивідуальних консультацій та групових занять з учнями.
Вивчення
предметів, включених до інваріантної та варіативної складових, дає змогу
забезпечити належний рівень загальноосвітньої підготовки і
соціально-особистісного розвитку учнів молодшого шкільного віку.
Навчальне
навантаження учнів складається з годин інваріантної і варіативної складових і
не може перевищувати гранично допустимого рівня тижневого навантаження учнів,
установленого Базовим навчальним планом та санітарно-гігієнічними нормами
організації навчально-виховного процесу.
На основі
Базового навчального плану, який визначає загальні засади організації
навчально-виховного процесу у початковій школі, Міністерство освіти і науки,
молоді та спорту розробляє типові навчальні плани для загальноосвітніх
навчальних закладів, у яких зміст освітніх галузей реалізується шляхом вивчення
навчальних предметів і курсів інваріантної складової. На основі типових
навчальних планів навчальні заклади складають щороку робочі навчальні плани, в
яких конкретизується варіативна складова початкової загальної освіти з
урахуванням особливостей організації навчального процесу.
Бюджетне
фінансування загальноосвітнього навчального закладу здійснюється відповідно до
встановленої базовим навчальним планом сумарної кількості годин інваріантної та
варіативної складових з урахуванням можливого поділу класу на групи у процесі
вивчення окремих предметів.
Освітня галузь “Мови і літератури”
Метою
освітньої галузі “Мови і літератури” є розвиток особистості учня, формування
його комунікативної компетентності та загальних уявлень про мову як систему і
літературу як вид мистецтва. Зазначена освітня галузь складається з мовного і
літературного компонентів.
Мова навчання (українська
мова,
мови національних меншин)
Метою
вивчення української мови, мов національних меншин як мов навчання є формування
в учнів комунікативної компетентності шляхом засвоєння доступного і необхідного
обсягу знань з мови навчання, опанування всіх видів мовленнєвої діяльності та
набуття певного соціального досвіду.
Особливість мови навчання полягає в тому, що вона є не тільки
навчальним предметом, а і найважливішим засобом навчання, виховання і розвитку
особистості у процесі опанування всіх інших предметів початкової загальної
освіти.
Для досягнення зазначеної мети передбачається виконання таких
завдань:
формування в учнів мотивації вивчення мови;
забезпечення
гармонійного розвитку усіх видів мовленнєвої діяльності (слухання, говоріння,
читання і письма);
формування комунікативних умінь;
опанування найважливіших функціональних складових мовної системи з
урахуванням особливостей фонетичної і граматичної систем кожної з мов навчання;
соціально-культурний
розвиток особистості;
формування
вміння вчитися.
З урахуванням мети і завдань мовного компонента освітньої галузі
виділяються такі змістові лінії: мовленнєва, мовна, соціокультурна і
діяльнісна.
Основною
змістовою лінією є мовленнєва. При цьому мовна, соціокультурна і діяльнісна
змістові лінії спрямовані на забезпечення мовленнєвої.
Мова вивчення (українська мова,
мови національних меншин)
Метою
навчання української мови як державної та інших мов як навчальних предметів є
формування комунікативної компетентності з
урахуванням інтересів і можливостей учнів початкової школи.
Для досягнення зазначеної мети передбачається виконання таких
завдань:
створення
позитивної мотивації до засвоєння знань;
формування
умінь і навичок з усіх видів мовленнєвої діяльності;
засвоєння
елементарних знань про найважливіші мовні одиниці, необхідні та достатні для
формування мовленнєвих умінь і навичок;
залучення
до національної культури народу, мова якого вивчається;
сприяння
інтелектуальному, моральному, соціокультурному та естетичному розвиткові
особистості.
Зміст навчання
української мови як державної та інших мов як навчальних предметів
визначається за такими змістовими
лініями, як мовленнєва, мовна,
соціокультурна, які є взаємозалежними, взаємопов’язаними та спрямованими на
формування ключових і предметних компетентностей.
Іноземна мова
Метою вивчення
іноземної мови є формування в учнів комунікативної компетентності з урахуванням
комунікативних умінь, сформованих на основі мовних знань і навичок, оволодіння
уміннями та навичками спілкуватися в усній і письмовій формі з урахуванням
мотивів, цілей та соціальних норм мовленнєвої поведінки у типових сферах і
ситуаціях.
Для досягнення зазначеної мети передбачається виконання таких
завдань:
правильна
вимова і розрізнення на слух звуків, слів, словосполучень і речень;
оволодіння
найбільш уживаною лексикою у межах визначеної тематики і сфери спілкування;
отримання
уявлення про основні граматичні категорії мови, яка вивчається; розпізнавання
відомого лексичного і граматичного матеріалу під час читання та аудіювання і використання
його у процесі усного спілкування;
розуміння
на слух мовлення вчителя, однокласників, основного змісту текстів з
використанням наочності;
участь у
діалогічному спілкуванні (вміння вести етикетний діалог і діалог-розпитування
під час повсякденного спілкування);
уміння
коротко висловлюватися у межах тематики і сфери спілкування, що визначені для
початкової школи, відтворювати напам’ять римовані твори дитячого фольклору;
оволодіння
технікою читання вголос, читання про себе навчальних та нескладних текстів,
використання прийомів ознайомлювального та навчального читання;
правильне
написання слів, словосполучень, речень і текстів;
засвоєння
елементарних відомостей про країну, мова якої вивчається.
З
урахуванням мети і завдань вивчення іноземної мови виділяються такі змістові лінії: мовленнєва, мовна,
соціокультурна і діяльнісна.
Літературне читання
метою літературного читання є формування читацької
компетентності учнів, яка є базовою складовою комунікативної і пізнавальної
компетентності, ознайомлення учнів з дитячою літературою як мистецтвом слова,
підготовка їх до систематичного вивчення літератури в основній школі.
У процесі
навчання відбувається становлення читача, що здатний до самостійної читацької,
творчої діяльності, здійснюється його мовленнєвий, літературний,
інтелектуальний розвиток, формуються морально-естетичні уявлення і поняття,
збагачуються почуття, виховується потреба у систематичному читанні.
Для досягнення зазначеної мети передбачається виконання таких
завдань:
формування
в учнів навички читання як виду мовленнєвої діяльності;
ознайомлення
учнів з дитячою літературою в авторській, жанровій, тематичній різноманітності;
формування в учнів соціальних, морально-етичних цінностей за допомогою художніх
образів літературних творів;
формування
умінь сприймати, розуміти, аналізувати різні види літературних і навчальних
текстів з використанням елементарних літературознавчих понять;
розвиток
мовлення учнів, формування умінь створювати власні висловлювання за змістом
прочитаного (прослуханого);
формування
в учнів прийомів самостійної роботи з різними типами і видами дитячих книжок;
умінь здійснювати пошук, відбір інформації для виконання навчально-пізнавальних
завдань;
розвиток
творчої літературної діяльності школярів;
виховання
потреби у систематичному читанні як засобі пізнання світу, самопізнання та
загальнокультурного розвитку.
З
урахуванням зазначеної мети і завдань мовного компонента освітньої галузі
виділяються такі змістові лінії: коло читання, навичка читання, досвід
читацької діяльності і літературна діяльність.
Освітня галузь “Математика”
Метою
освітньої галузі “Математика” є формування предметної математичної і ключових
компетентностей, необхідних для самореалізації учнів у швидкозмінному світі.
Для
досягнення зазначеної мети передбачається формування:
цілісного
сприйняття світу, розуміння ролі математики у пізнанні дійсності; готовності до
розпізнавання проблем, які розв’язуються із застосуванням математичних методів, здатності розв’язувати
сюжетні задачі, логічно міркувати, обґрунтовувати свої дії та виконувати дії за
алгоритмом;
вміння
користуватися математичною термінологією, знаковою і графічною інформацією;
орієнтуватися на площині та у просторі; застосовувати обчислювальні навички у
практичних ситуаціях і розуміти сутність процесу вимірювання величин;
інтересу
до вивчення математики, творчого підходу та емоційно-ціннісного ставлення до
виконання математичних завдань; уміння навчатися.
В
освітній галузі виділяються такі змістові лінії: числа, дії з числами;
величини; математичні вирази, рівності, нерівності; сюжетні задачі; просторові
відношення, геометричні фігури; робота з даними.
Освітня галузь “Природознавство”
Метою
освітньої галузі “Природознавство” є формування природознавчої компетентності
учня шляхом засвоєння системи інтегрованих знань про природу, способів
навчально-пізнавальної діяльності, розвитку ціннісних орієнтацій у різних
сферах життєдіяльності та природоохоронної практики.
Для досягнення зазначеної мети передбачається виконання таких
завдань:
виховання
соціально активної особистості, яка усвідомлює свою належність до різних
елементів природного середовища, здатна мислити, бережливо ставиться до
природи, людей і самого себе;
формування
на доступному рівні цілісної природничо-наукової картини світу, що охоплює систему
знань, яка відображає закони і закономірності природи та місце в ній людини;
розвиток
розумових здібностей учнів, їх емоційно-вольової сфери, пізнавальної активності
та самостійності, здатності до творчості, самовираження і спілкування;
забезпечення
єдності інтелектуального та емоційного сприйняття природи з практичною
природоохоронною діяльністю;
засвоєння
традицій українського народу у відносинах людини з природою;
оволодіння
доступними способами пізнання предметів і явищ природи та суспільства.
Освітня галузь “Суспільствознавство”
Метою
освітньої галузі “Суспільствознавство” є особистісний розвиток учня, формування
його соціальної і громадянської компетентностей шляхом засвоєння різних видів
соціального досвіду, що складається із загальнолюдських, загальнокультурних та
національних цінностей, соціальних норм, громадянської активності, прийнятої в
суспільстві поведінки, толерантного ставлення до відмінностей культур, традицій
і різних думок.
Для
досягнення зазначеної мети передбачається виконання таких завдань:
виховання
гуманної, соціально активної особистості, яка усвідомлює свою належність до
етносоціального та соціально-культурного середовища, здатна розуміти значення
життя як найвищої цінності;
оволодіння
способами діяльності та моделями поведінки, які відповідають загальноприйнятим
нормам моралі та права;
розвиток
навичок взаємодії у сім’ї, колективі, суспільстві шляхом активного спілкування
із соціальним оточенням, накопичення досвіду комунікативної діяльності,
дотримання правил толерантної поведінки, співпереживання і солідарності з
іншими людьми у різноманітних життєвих ситуаціях;
формування
основ споживчої культури, вміння самостійно приймати рішення щодо власної
поведінки.
Соціальна
і громадянська компетентності як ключові мають міждисциплінарний характер,
інтегруються за допомогою всіх освітніх галузей і спрямовуються на соціалізацію
особистості, набуття громадянських навичок співжиття і співпраці у суспільстві,
дотримання соціальних норм.
Освітня галузь “Здоров’я і фізична
культура”
Метою
освітньої галузі “Здоров’я і фізична
культура” є
формування здоров’язбережувальної компетентності шляхом набуття учнями навичок
збереження, зміцнення, використання здоров’я та дбайливого ставлення до нього,
розвитку особистої фізичної культури.
Для
досягнення зазначеної мети передбачається виконання таких завдань:
формування
в учнів знань про здоров’я, здоровий спосіб життя, безпечну поведінку, фізичну
культуру, фізичні вправи, взаємозв’язок організму людини з природним і
соціальним оточенням;
формування
та розвиток навичок базових загальнорозвивальних рухових дій;
розвиток
в учнів активної мотивації дбайливо
ставитися до власного здоров’я і займатися фізичною культурою, удосконалювати
фізичну, соціальну, психічну і духовну складові здоров’я;
виховання
в учнів потреби у здоров’ї, що є важливою життєвою цінністю, свідомого
прагнення до ведення здорового способу життя; розвиток умінь самостійно
приймати рішення щодо власних вчинків;
набуття
учнями власного здоров’язбережувального досвіду з урахуванням стану здоров’я;
використання
у повсякденному житті досвіду здоров’язбережувальної діяльності для власного
здоров’я та здоров’я інших людей.
Здоров’язбережувальна
компетентність як ключова формується на міжпредметному рівні за допомогою
предметних компетенцій з урахуванням специфіки предметів та пізнавальних
можливостей учнів початкових класів.
Здоров’язбережувальна
компетентність формується шляхом вивчення предметів освітньої галузі “здоров’я
і фізична культура” і передбачає оволодіння учнями відповідними компетенціями.
З
урахуванням мети і завдань зміст освітньої галузі визначається за такими
змістовими лініями: здоров’я і фізична культура.
Освітня галузь “Технології”
Метою освітньої галузі “Технології” є формування і
розвиток в учнів технологічної, інформаційно-комунікаційної та основних
компетентностей для реалізації їх творчого потенціалу і соціалізації у
суспільстві. Технології у початковій школі
є однією з ланок неперервної технологічної освіти, що логічно продовжує
дошкільну освіту, створює базу для успішного опанування учнями технологій
основної школи та здобуття професійної освіти.
Для досягнення зазначеної мети
передбачається виконання таких завдань:
формування
уявлення про предметно-перетворювальну діяльність людини, світ професій, шляхи
отримання, зберігання інформації та способи її обробки; здатності до формулювання творчих задумів,
усвідомленого дотримання безпечних прийомів роботи та користування
інструментами і матеріалами;
розвиток
пізнавальної, художньої і технічної обдарованості, технічного мислення у процесі
творчої діяльності, навичок ручних технік обробки матеріалів, уміння
користуватися технічною термінологією, художньою та графічною інформацією,
вміння працювати з комп’ютером;
виховання
готовності до вирішення побутових питань шляхом застосування алгоритмів
виконання технологічних завдань та навичок технологічної діяльності у
практичних ситуаціях.
Зміст галузі “Технології” визначається за такими
змістовими лініями: ручні техніки обробки матеріалів, технічна творчість,
декоративно-ужиткове мистецтво, самообслуговування та ознайомлення з
інформаційно-комунікаційними технологіями.
Освітня галузь
“Мистецтво”
Метою освітньої галузі “Мистецтво” є формування і розвиток в учнів
комплексу ключових, міжпредметних і предметних компетентностей у процесі
опанування художніх цінностей та способів художньої діяльності шляхом здобуття
власного естетичного досвіду.
Для досягнення зазначеної мети передбачається виконання таких
завдань:
виховання в учнів емоційно-ціннісного ставлення до мистецтва та
дійсності, розвиток художніх інтересів і потреб, естетичних ідеалів, здатності
розуміти та інтерпретувати твори мистецтва, оцінювати естетичні явища;
формування в учнів на доступному рівні системи художніх знань і
вмінь, яка відображає цілісність та видову специфіку мистецтва;
розвиток емоційно-почуттєвої сфери учнів, їх художніх здібностей і
мислення, здатності до самовираження та спілкування.
Зміст освітньої галузі “Мистецтво” визначається за такими
змістовими лініями: музична, образотворча та мистецько-синтетична (відповідно хореографічного,
театрального та екранних видів мистецтва), які реалізуються шляхом вивчення
окремих предметів або інтегрованих курсів.
